(Текст предоставил: Николай Шошанни) |
Шошанни Николай |
Николай Шошанни В легкім вальсі вперед пливуть роки, А на кронах дерев тремтять зірки, Тихий равлик бере й з туман-ріки Миті в підсачок ловить... І билинки прості ростуть тому, Що сильніше в житті за Смерть саму Кличе вгору настійливо від смут Те проникливе Слово... Цей фатальний порив, немов болід, — І ширяють вітри, зовуть на зліт Та стинають згори росинки сліз, Дмуть пронизливо в очі... Я відклав булаву туза й ферзя І за Словом пливу вперед, назад, Як закінчу главу, не знаю сам, Та і знати не хочу... Зліва й справа птахи та суть сама, Зверху й знизу дахи, де слів нема, А позаду гріхи легкий туман В прах скидає востаннє... Мчать спіралі життів і топлять лід, Та усміхнена тінь проводить слід На померхлім листі застиглих слів, Де останнє — Кохання... 2000 Диск "ЖОНГЛЕР"