(Текст предоставил: Николай Шошанни)

Шошанни Николай

ЖОНҐЛЕР (укр. яз.)

                 Николай Шошанни

Мов потертий жетон метро,
На лежанці, де все даремно,
Під дірявим хистким шатром
Сонно лежнем лежить арена.
Вдячно лускає тут глядач
Між лушпиння насіння в лузах,
Зрідка всі ми, хоч стій, хоч плач,
Заглядаємо в цирк ілюзій...

Хтось сумлінно гребе веслом,
Хтось чекає чогось одного,
Цвях програми — великий слон —
Сам по собі здіймає ноги.
Значно менший нащадків ріст
Між Ікарів або Дедалів,
Лиш наїзників сонми скрізь
Наїжджають сильніш дедалі...

В трупі цирку, де бос — терпуг,
Киньмо погляд в відкриті двері —
Є тут всі: від ручних папуг,
Аж до клоунів чи жонґлерів.
Хто він, тиха вода чи глек,
Частка цілого, ціль чи кулі?..
Майже завжди несе жонґлер
Замість глузду вуаль в баулі...

Зачаровує легкий крен
Вогняних траєкторій злетів,
Що ширяють на тлі арен
В піруетах простих предметів...
А серпанки вуалі вслід
Під блискітки хистких резонів
Переходять з арени слів
У туманні діапазони...

Все спливає в спокійний став,
Давній звичай на спуск завіси...
По закінченні всіх вистав
Кепку втоми жонґлер повісить...
Лиш тоді, під тремтіння ніг,
Він подумає з щемом вірчим:
"Я також все робив, що міг,
Хто прийде — нехай зробить більше..."
2000

Диск "ЖОНГЛЕР"