(Текст предоставил: Николай Шошанни) |
Шошанни Николай |
Николай Шошанни Біля річки, немовби в тумані, Де кружляє листок в піруеті, Той сидить, кого люди нормальні По житті називають поетом... Він вдивляється, звісно, глибоко, Де вирують бистрини нестримні — Там поета прискіпливе око Примічає красу жабуриння. Між камінням, заплутаним бродом, Поміж хвиль протікають хвилини, Він занурює руки у воду І вихоплює мить швидкоплинну, Щоб пройшла вона з легкістю тіней Крізь заслінки душі-буцегарні В простоту невигадливих ліній, Де нічого такого — а гарно... З круговертей повільно спливає Риба й слухає тихо крізь сутінь Як то плаче, то пісню співає Равлик з мушлі самотньої суті. Так сидить він, підпершись руками, В первозданній натхнення отруті. В’яло риба змахне плавниками — Зупиняє таксі на маршруті... 2000 Диск "ЖОНГЛЕР"