Дерево

                  Владимир Завгородний

Я квітуче дерево
біля шляхів, і лупить зухвалий Борей
моє листя тендітне.
А я нерухоме,
і сумно дивитись мені,
як блукають по диких шляхах
неприкаяні люди.

Я квітуче дерево
біля шляхів, і знають чимало пісень
мої листя і квіти.
То ж почуйте мене,
зупиніться,
почуйте мене хоч на мить.
Все чекаю, коли прилетить
моя пташка осяйна.

Я цветущее дерево
среди дорог, и летят мои лепестки
в бесконечное кружево мира.
И трагический танец
застыл в изломе ствола моего.
Я врастаю все крепче и вглубь
в эти камни и пепел.

И от хора орудий и песен, речей и поэм
я храню в сердце кроны моей крупицу безмолвия.
Прилетай,
моя светлая птица, скорей!
Здесь давно уже свито гнездо
твоему одиночеству.