Авагян Александр |
Александр Авагян Синя безодня розчинила шлях до втечі. Шепіт 'стікає у безодню, в порожнечу. Щогли завісли в небі дощем за свідомість. У синім сяйві причаїлась невагомість. Невагомість серед ночі і дня - То чекання, то передчуття. А серед зірок сніг торішній в танець ходить. Моє чекання тебе знову не обходить. Чом синім трунком затопила очі повінь неуловима? Наче думка, наче промінь... .......... Синя безодня розчинила шлях до втечі. Шепіт стікає у безодню, в порожнечу.