(Текст предоставил: Николай Шошанни)

Шошанни Николай

СЛОВО (укр. яз.)

                  Николай Шошанни

Неквапливе дум гортання,
                        некваплива тінь на стінах...
А може, ця мить — остання...
                        І смуток закрався знову...
Ви, думи мої осінні,
                        скажіть, не мовчіть настійно,
У чому моє спасіння?..
                        Шукаю спасіння в слові...

Звертаюся знову й знову
                        до тебе, а ти — в тумані
О, Слово, свята осново
                        небесного і земного,
Куди ти, чому й навіщо
                        мене за собою маниш,
Думки маячні (чи віщі)
                        кидаєш мені під ноги?..

А я, щоб шукати спокій,
                        роботи роблю ремонтні,
Забув про азартний покер,
                        розлогу згубив дорогу.
О, Слово таке величне,
                        а може, і ти — самотнє?
Та мову про це не личить
                        вести Першослову-Богу...

Слова — то є грізний рокіт
                        в оманливій круговерті.
Що наше життя коротке? —
                        всього лиш танок зі смертю.
А може, і я у сонмі
                        всіх слів тихим словом стану,
Як злине життя (чи сон мій),
                        де вперше усе й востаннє...

Що можу сказати ще я
                        тобі, молодий рибаче?
Я так постарів душею,
                        та тільки кому це треба.
Нікого тепер не кличу,
                        тому що я Слово БАЧИВ,
І зрідка лише курличу,
                        яким же страшним є небо...
2002

Диск "ВСЕСВІТ УСМІХНЕНИХ ПСІВ"
(МЕД, Винница, 2002)