(Текст предоставил: Николай Шошанни) |
Шошанни Николай |
Николай Шошанни С. Морозу, барду із Боярки Дуже часто випадають години — Як задумаєшся — доле моя, Найнещасніша у світі людина Це не хто-небудь, а звісно, що я. І у мить таку ти мою не руш Найнещаснішу із нещасних душ, Бо горить душа у сумнім вогні Кольорових дум, кольорових снів. Я ж зі всього, що там треба й не треба, Кольорові сни стискаю в руці, Десь кружляє мій журавлик у небі, А навколо лиш одні горобці. За вікном весна але в серці сум З кольорових снів, кольорових дум. Весно, усміхнись, підморгни мені Розмаїттям барв кольорових снів. І хоч нерви вже давно не сталеві, Та кричу я горобцям: „Не біда, Ви ж нагадьте там в гніздо журавлеві, Щоб він врешті решт про мене згадав". І співає щось у нагін весна, Горобцям моїм в кольорових снах, І чекаю я на обставин збіг... Й журавлі летять. Але в інший бік... За вікном весна але в серці сум З кольорових снів, кольорових дум. Весно, усміхнись, підморгни мені Розмаїттям барв кольорових снів. 2005