(Текст предоставил: Юрий Зозуля
(Текст предоставил: Юрий Зозуля |
Зозуля |
читається з рукопису "Чернетки життя" 2007 року (там є збірка "Тягнучись небесного коріння"),
а чується з диску "Вишневі співи й просто слова" 2006 року
Юрій Зозуля
а гора спадає з пліч:
гора – меншає та легша;
врешті, зостається решта,
мов спів солов’їв крізь ніч...
і теплішає в безсонні
перемислене буття;
і на ночі підвіконні
квітка пам’яті моя...
це ж до неї іншу ставлю:
юну, ще сьогоднішню;
підвіконня все заставлю
квітами, що сам рощу...
і не вгледів,– та гора
витопилась в думок купу;
і малу скульптурну групу
стриманого почуття...
втихомирений за ніч,
посвітліша день удвічі;
цвіркуни-думки на вічі
вслід за льодом топлять піч...
а душа, а не в тягар,
набуває новий дар;
солов’їний спів крізь все,
що і дихає, й живе...
і на печі ночі
розплющені очі;
з них радощів світло
нікуди не зникло;
і на печі ночі –
розплющені очі –
з них радощів світло –
нікуди не зникло...
– нікуди не зникло..,
– нікуди не зникло..,
– нікуди не
зникло...
(можно услышать http://my.mail.ru/mail/yurizozulia/)
2003
|
|