(Текст предоставил: Рената Олевская)

Олевская Рената

Зiрочка

Рената Олевская


Зірочка до сонця залицялася,
Одягалася в усе яйскраве.
Тiльки сонце зiрочку не бачило – 
Дуже була зiрочка малява.
Їх багато, зiрочок, розкидано -
Нiби квiтiв у степу дивовому.
Скiльки їх... нiколи не запитано,
Скiльки їх... не ким не пораховано.

Тепле та веселе, та байдужеє
Сонечко щасливеньке гулялося.
Зiрочка у небi занедужала, 
Час прийшов – легенько захиталася.
Полетiла, мрiями запружена...
Сполохнула блисковкою - згинула.
Бiльш вона нiкому вже не змушена, 
Бiльше не благає про єдиноє.

Вiдчувае сонце – щось-то трапилось.
Зрозумiло сонце – щось-то скоїлось...
Хмари тиждень дощиками крапали,
Сонечко але ж не заспокоїлось.
То ж не достае йому, сердешному,
Зiрочки очей, в нього закоханих...
Та невже ж чогось вiд них залежало?
Розумiєм долю пiздно трохи ми...



1999. San Diego