По будним дням (Вона у будень)
Олег Митяев
Вона у будень зазвичай лягає досить рано.
Як вся пристойна Франція, удосвіта встає.
І по собі лишає тінь смугастеньку від рами
І присмак кави – а сама не є...
А я з прогулянки прийду, коли вже згаснуть зорі –
В її солокий п'ятий сон під затишне "тік-так"...
І лежимо в парчі піску ми двоє біля моря,
Де справді не зустрінемось ніяк...
І так шкода, що суєта затягне, як мотузка,
І до нічного забуття знов не відпустить нас,
Бо тільки тут я жартома говорю по-французьки,
Смакуючи черешні із Прованс,
І бачу, як марніє ніч, і як птахи проворні
Клюють загублених хвилин коштовності з долонь.
І скоро вже останній день сторінку перегорне
І по собі злишить тільки сон...
